Висвітлюючи питання особливостей «Реклами лікарських засобів у мережі Інтернет: погляд дитини», потрібно одразу звернути увагу на те, що в Україні відсутній єдиний спеціалізований нормативно-правовий акт, який би повністю комплексно врегулював порядок розміщення реклами в мережі Інтернет в цілому, а також визначив межі здійснення контролю щодо безперешкодного/обмеженого доступу дитини до реклами залежно від її змісту, що обумовлено особливостями дитячої психіки та особливостями сприйняття дітьми навколишнього світу.
В такому разі з метою визначення вимог, які повинні бути дотримані при розміщенні реклами лікарських засобів у мережі Інтернет в контексті охорони прав дитини, слід звернутися в першу чергу до абз. 4 ст. 26 Закону України «Про лікарські засоби», який «закріплює» право на рекламу лікарських засобів в цілому, а саме: дозволяє рекламу лікарських засобів, які відпускаються без рецепта лікаря та не внесені до переліку заборонених до рекламування лікарських засобів. А також враховуємо імперативні заборони та вимоги, які містяться у ст. 20 («Реклама та діти») Закону України «Про рекламу».«На основі синтезу положень» вищезазначених нормативно-правових актів формуємо правила реклами лікарських засобів у мережі Інтернет дітям та із залученням «образу дитини».
Беззаперечно, однією з ключових складових, які сприяють успіху на ринку суб’єктам фармацевтичного бізнесу у провадженні їхньої діяльності,сьогодні є маркетингові комунікації, які «забезпечують» підтримання постійних зв’язків з цільовою аудиторією з метою активізації продажу товарів, формування позитивного іміджу шляхом інформування, «нагадування» про продукцію та свою діяльність. Проте, річ у тім, що «просування» лікарських засобів у мережі Інтернет для дітей має низку особливостей, пов’язаних із психологією сприйняття дитиною рекламних повідомлень, що стосуються вживання ліків.
Постає питання: «Як боротися з негативним впливом, який може спричинити реклама лікарських засобів щодо дітей і водночас як рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами не бути притягнутим до юридичної відповідальності за порушення законодавства про рекламу в контексті дотримання прав дитини?» Єдиним логічним рішенням є визначення кола законодавчих заборон та обмежень щодо розповсюдження реклами за участю дитини і для дитини та дотримання їх. Розглянемо деякі з заборон.
По-перше, потрібно звернути увагу, що законодавством заборонена реклама, в тому числі рекламування лікарських засобів в мережі Інтернет, «з використанням зображень дітей, які споживають або використовують продукцію, призначену тільки для дорослих чи заборонену законом для придбання або споживання неповнолітніми», тобто не можна використовувати дітей при рекламуванні лікарських засобів, які призначені лише для вживання дорослими.
З метою детального роз’яснення цієї заборони та практики її дотримання Асоціація медіапсихологів та медіапедагогів звернулася із листом до Громадської ради при Національній раді з питань телебачення та радіомовлення з проханням надати роз’яснення, наскільки правомірними є дії рекламодавців, розповсюджувачів реклами лікарських засобів, що полягають у використанні дітей у роликах продукції, яка не призначена для вживання неповнолітніми.
Таким чином, якщо використання зображень дітей у рекламі побутової техніки та продуктів харчування однозначно не суперечить вимогам законодавства, оскільки така продукція дозволена для придбання та використання неповнолітніми, то щодо реклами лікарських засобів, громадська рада не має у своєму складі експертів із кваліфікацією, яка дозволяє надати висновки щодо заборони застосування неповнолітніми лікарських засобів, зазначених у листі Української асоціації медіапсихологів та медіапедагогів, і рекомендує звернутися із відповідним запитом до Міністерства охорони здоров’я України.
На жаль, сьогодні ні Міністерством охорони здоров’я України ні Держпродспоживслужбою жодним чином не надано таких консультаційних та рекомендаційних листів.
Доцільним все ж таки вбачається надання відповідних роз’яснень компетентним органом, що, у свою чергу, надало б право рекламодавцям та виробникам реклами у виключних випадках використовувати дітей при розміщенні реклами лікарських засобів, залежно від її конкретного змісту при цьому жодним чином не порушуючи охоронювані права дитини.
По-друге, законодавство забороняє рекламу лікарських засобів, зокрема у мережі Інтернет,«з інформацією, яка може підірвати авторитет батьків, опікунів, піклувальників, педагогів та довіру до них дітей. Реклама не повинна завдавати дітям моральної чи фізичної шкоди, викликати у них відчуття неповноцінності».
Закріплена вітчизняним законодавцем імперативна вимога такого змісту «викликає» на практиці низку питань, пов’язаних з необхідністю тлумачення оціночних категорій та понять, а також визначення суб’єкта, уповноваженого здійснювати таке тлумачення. Щодо поняття «моральна шкода для дитини», то зараз навіть єдиної міжнародної думки щодо етичних та моральних вимог, які висуваються до реклами, призначеної для дітей, не існує. Наприклад, У Швеції та Норвегії за несхвалення більшістю населення подібного роду реклама вважається неприпустимою і забороняється, проте віддавати це питання на розсуд українського суспільства не є доцільним, оскільки у такому разі можуть об’єктивно постраждати рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами. Аналогічна ситуація має місце з формуванням єдиного підходу щодо визначення поняття «підрив авторитету батьків...».
Таким чином, доцільним вбачається вироблення єдностіу розумінні оціночних категорій, які застосовуються у межах приписів ст. 20 ЗУ «Про рекламу», що, у свою чергу, мінімізувало б ризики зловживання своїми повноваженнями Держпродспоживслужбою як органу нагляду в частині тлумачення заборон «на власну користь», а не на користь суб’єкта господарювання.
По-третє, заборона «вміщення закликів до дітей придбати,в тому числі і лікарські засоби, або звернутися до третіх осіб з проханням зробити покупку». Зміст цієї норми розкриваємо так :реклама лікарського засобу у мережі Інтернет не може прямо спонукати малолітніх/неповнолітніх до придбання конкретного лікарського засобу, «користуючись» їхньою недосвідченістю чи довірливістю, не може прямо спонукати дитину до переконування батьків придбати рекламовані товари (конкретні лікарські засоби), використовувати особливу довіру неповнолітніх до батьків, вчителів чи інших осіб. Вважаємо вищезазначену законодавчу заборону виправданою та об’єктивно необхідною, оскільки це ще один важливий крок у боротьбі з проблемою самолікування в Україні та боротьбі з пропагандою вживання лікарських засобів серед дітей.
Останньою проблемою, на яку варто звернути увагу, є те, що розміщення реклами ліків у мережі Інтернет, створює перешкоди у визначенні суб’єкта, який є кінцевим споживачем цієї реклами (буде це доросла особа, яка об’єктивно розуміє весь зміст та наслідки вживання ліків, або це буде дитина, котра не здатна до такого критичного аналізу),таким чином, усі імперативні приписи законодавця нівелюються.
Отже, враховуючи все вище викладене, вважаємо доцільним розробку та прийняття єдиного закону, який комплексно врегулював би порядок розміщення реклами у мережі Інтернет, зокрема, в контексті дотримання прав дитини, а також проведення систематизації оціночних категорій та понять з метою захисту як суб’єктів господарювання, так і споживачів. Це є можливим шляхом визначення обсягу та змісту таких понять у Законі України «Про рекламу», що також мінімізує ризики зловживання дискреційними повноваженнями органом нагляду щодо тлумачення оціночних понять.
Євген Смичок, керівник ГО «Асоціація фармацевтів України»
Аліса Терещенко, член ГО «Асоціація фармацевтів України»